Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: географія

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

1 1 — 2024-12-03

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРІВ

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВУЗЛІВ ЗЛИТТЯ РІК В БАСЕЙНІ РІЧКИ СУКІЛЬ

Назар Рибак — 2024-12-03

У статті проаналізовано морфодинаміку вузлів злиття річок різного порядку в басейні річки Сукіль, верхня частина якого знаходиться у межах Скибових Карпат, а нижня – у межах Передкарпатського прогину. Її вивчення ґрунтувалося на польових та картографічних методах досліджень, у тім числі на аналізі різночасових топографічних карт та супутникових знімків Google Earth Pro із використанням програмного середовища QGIS. Аналізовані супутникові знімки охоплюють період 2006–2022 рр., з максимальними паводками у 2008 та 2010 рр., під час яких відбулися найбільші горизонтальні деформації русел, максимально проявилася ерозійно-акумулятивна діяльність водних потоків, що є ключовим у морфодинаміці вузлів злиття.

Згідно з проведеними дослідження у структурній організації річкової мережі Сукелю налічується 407 водотоків різного порядку за класифікацією Хортона–Страллера. Вони формують 382 вузли злиття. Домінуючими є вузли, утворені злиттям водотоків першого і другого порядку у гірській частині басейну, які є стійкими через домінування глибинної ерозії у межах їхнього злиттях. Найбільшу морфодинаміку мають вузли злиття річок вищих порядків. Їхній аналіз дав змогу виокремити три ключові вузли злиття у басейні Сукелю – Бряза–Щавина, Сукіль–Бесарабка та Сукіль–Свіча. Річки, що їх утворюють, значно відрізняться геолого-геоморфологічними умовами, водністю, проявом та інтенсивністю розвитку руслових процесів, що й зумовило суттєві відмінності у функціонуванні, морфології та морфодинаміці досліджуваних вузлів злиття.

Перший вузол злиття Бряза–Щавина розташований у Скибових Карпатах, на висоті 748 м н. р. м., є асиметричним злиттям потоків 3-го порядку, з яких утворюється річка 4-го порядку – Бесарабка. За морфологічною класифікацією він зачислений до дельтового типу з дельтою виповнення у руслі Щавини, а за морфодинамічною класифікацією – до фіксованого (стабільного). Дельта виповнення складена з валунно-галечникового матеріалу, акумульованого головно у період повеней і паводків. Нижня частина дельти виповнення розмивається водами Брязи, що свідчить про ключову її роль у функціонуванні вузла злиття Бряза–Щавина.

Вузол злиття Сукіль–Бесарабка розташований на висоті 541,4 м н. р. м. у міжгірській улоговині в околицях с. Козаківка. Характеризується асиметричним злиття двох потоків 3-го і 4-го порядку. Сукіль впадає у Бесарабку під прямим кутом, відхиляючи об’єднаний потік на 30° у північному напрямку, що головно зумовило розвиток бокової ерозії та утворення меандри. Аналіз різночасових супутникових знімків і топографічних карт масштабу 1:25 000 засвідчив, що вузол злиття не змінив свого положення у плані. Отож за морфодинамічним типом вузол злиття зачислений до фіксованого, а за морфологічним типом – до бездельтового простого.

Вузол злиття Сукіль–Свіча знаходиться на Передкарпатській височині у межах Передкарпатського прогину. З 1880 до 2021 року виокремлено 3 періоди динаміки вузла злиття Сукіль–Свіча у плані. Перший період – 1880–1984 рр. характеризується максимальними зміщеннями вузла злиття у плані. Максимальне зміщення становить 2,8 км і спричинене перехопленням Свічею русла Сукелю, що призвело до утворення нового вузла злиття. Другий період – 1984–2001 рр. характеризується багаторазовими, але меншими зміщеннями до 750 м. Третій період – 2001–2021 рр. характеризується стабілізацією вузла злиття Свіча–Сукіль, максимальні зміщення становлять 25–50 м. З 2008 р. в гирлі Сукелю утворюється дельта виповнення. Головною умовою її формування є підпір вод Сукелю водами Свічі під час паводків. Виокремлено два ймовірні сценарії зміщення вузла злиття в плані у найближчі роки. Перший – вузол збереже своє сучасне розташування. Другий – сформується новий вузол злиття внаслідок розвитку горизонтальних деформацій русла Свічі, прориву межиріччя та перехоплення русла Сукелю. За морфологічним типом вузол злиття Сукіль–Свіча є дельтового типу з дельтою виповнення у руслі Сукелю. Головним механізмом багаторічної морфодинаміки цього вузла злиття є горизонтальні деформації, що відбуваються шляхом розвитку бічної ерозії русла Свічі.

Вивчення функціонування вузлів злиття річок Карпатського регіону є важливим з позиції розуміння механізмів функціонування басейнових систем, у тім числі формування та проходження повеней і паводків, особливостей розвитку горизонтальних деформацій русла, а отже розробки пропозицій протипаводкових заходів.

Ключові слова: вузли злиття рік, функціонування, морфодинаміка, Сукіль, русло.

ВПЛИВ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН НА АГРАРНЕ ВИРОБНИЦТВО ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНСЬКОГО ПОЛІССЯ

Денис Глушко — 2024-12-03

Проаналізовано вплив кліматичних змін на сільське господарство Українського Полісся. Виявлено культури, урожайність яких характеризується найвищим рівнем залежності від кліматичних умов, схарактеризовано причини цієї залежності. Доведено, що найбільший вплив на урожайність мають термічні чинники. Окреслено перспективи подальшого розвитку аграрної галузі регіону, виділено основні кліматичні ризики, які можуть загрожувати її функціонуванню.

Ключові слова: зміна клімату, сільське господарство, зміна кліматичних умов, трансформація аграрного виробництва.

ПОДІЇ, ПОСТАТІ, ПОВІДОМЛЕННЯ

1 1 — 2024-12-03

ПОДІЇ, ПОСТАТІ, ПОВІДОМЛЕННЯ

ТРАНСПОРТ ТА ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА МІСТ (НА ПРИКЛАДІ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ)

Василь Фесюк — 2024-12-03

В статті досліджуються транспортний комплекс Луцької міської територіальної громади, транспортний парк, транспортна інфраструктура. Громада розташована на південно-східній частині Волинської області, на північному заході України, включає обласний центр та 6 старостинських округів. Чисельність населення Луцької міської територіальної громади становить 244,6 тис. Осіб, м. Луцька – 216 тис. Осіб. Загальна протяжність автомобільних доріг громади із асфальтовим покриттям становить 308,4 км, в т.ч. автомобільних мостів та шляхопроводів – 22 км. Деякі вулиці та проспекти обладнані спеціально позначеними велодоріжками. Загалом рівень впровадження велосипедної інфраструктури в місті Луцьк та громаді потребують поліпшення. Перевезення вантажів та пасажирів здійснюється різними видами транспорту: електричним (тролейбуси), автобусами, легковими та вантажними автомобілями, а також залізницею. Зважаючи на особливості транспортної системи громади, форми власності та обсяги споживання палива, транспорт міста можна розділити на три основні категорії: муніципальний, громадський та приватний. Протягом 2007-22 років поступово зменшувалося споживання палива за рахунок збільшення використання в громадському транспорті міста тролейбусів. Проте в Луцькій міській територіальній громаді протягом останніх кількох десятків років помітно зросла кількість транспорту, що спричинило завантаження вулиць міста транспортом, збільшення забруднення атмосферного повітря, погіршення умов життя містян. Луцьк регулярно потрапляє до переліку міст України із найвищим рівнем забруднення атмосферного повітря. З 2009 р. і до нашого часу величина індексу забруднення атмосфери міста змінюється в межах 7,7-10,49. Це відповідає високому рівню забруднення. В повітрі міста постійно перевищений вміст NO2 в 2-2,6 рази, фенолу в 1,2-1,8 рази, формальдегіду – в 1,9-3,1 рази. Наявність в атмосферному повітрі міста амец их речовин свідчить про значне транспортне забруднення. Шумове забруднення міста також перевищує допустимі значення. Для м. Луцька воно спричинене, переважно, автотранспортом. Значне шумове забруднення характерне для вулиць з інтенсивним рухом транспорту. Більшість з них знаходяться в центрі міста (вулиці Винниченка, Глушець, проспект Волі) – 84-90 дБ або на виїзді з міста і об’їзних трасах (вулиці Ковельська, Володимирська, Ківерцівська, Рівненська, Дубнівська, Львівська) – 80-84 дБ. Також автомобільний транспорт у містах чинить значний вплив на зелені зони та біорізноманіття території. Це відбувається внаслідок поглинання рослинами шкідливих речовин, що містяться у викидах автомобільного транспорту, шуму і вібрації, розвитку транспортної інфраструктури міст. Індекс транспортно-екологічної стійкості міста становить 40 балів. Для місцевої влади в цьому контексті важливо зменшувати забруднення атмосферного повітря міста та рівень шуму, збільшувати частоту рейсів громадського транспорту, розвивати велосипедну інфраструктуру, пішохідну доступність і систему паркінгів, почати впроваджувати підхід «Park and Ride». Для поліпшення екологічної безпеки транспорту в Луцьку необхідно: розвивати велосипедну інфраструктуру, ширше впроваджувати електротранспорт, оптимізувати систему громадського транспорту, впроваджувати інтелектуальні транспортні системи. Ці заходи доцільно розділити на короткотермінові та довготермінові. Короткострокові спрямовані на швидке покращення ситуації, можуть бути реалізовані протягом 1-3 років і включають: оптимізацію руху громадського транспорту, покращення пішохідної інфраструктури, розвиток велосипедної інфраструктури, заходи з регулювання автомобільного руху, екологічні ініціативи. Довгострокові заходи розраховані на період 5-15 років, спрямовані на системні зміни в транспортній інфраструктурі міста і включають розвиток електротранспорту, велосипедної інфраструктури, модернізацію системи громадського транспорту, впровадження інтелектуальних транспортних систем, міське планування, орієнтоване на сталий розвиток, глибшу інтеграцію транспортного планування з містобудівною політикою, стимулювання використання екологічно чистого транспорту.

Ключові слова: місто, міська територіальна громада, транспортна інфраструктура, екологічні проблеми, індекс транспортно-екологічної стійкості міста.

ГЕОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТА НАПРЯМКИ ОПТИМІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД (НА ПРИКЛАДІ КРЕМЕНЕЦЬКОГО РАЙОНУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Ігор Чеболда — 2024-12-03

Метою роботи є оцінка структури землекористування територіальних громад Кременецького району та обґрунтування напрямків її оптимізації. Під час дослідження було використано загальнонаукові методи: узагальнення та систематизація, описовий, статистичний, оцінювання; спеціальні методи: конструктивно-розрахунковий, картографічний, оптимізаційного моделювання, а також окремі методики для визначення антропогенного навантаження, коефіцієнтів екологічної стабільності та антропогенної трансформації території територіальних громад Кременецького району.

У статті проаналізовано структуру землекористування територіальних громад Кременецького району. Встановлено частку природних угідь у структурі земельних угідь кожної громади. Визначено рівень розораності та лісистості громад. Для забезпечення ефективного екологічного менеджменту земельних ресурсів проведено геоекологічну оцінку структури землекористування територіальних громад Кременецького району. За відповідними методиками розраховано коефіцієнт антропогенної трансформації територіальних громад, який в середньому для Кременецького району становить 5.5, найвищим цей показник є у Борсуківській громаді (6.1), найнижчим – у Шумській (4,3). Коефіцієнт екологічної стабільності території Кременецького району становить 0.38¸ найвищим цей показник є у Шумській територіальній громаді (0.69). Бал антропогенного навантаження території Кременецького району становить 3.56, коефіцієнт антропогенного навантаження 3.45. Відповідно до проведеної оцінки структури землекористування Кременецького району, встановлено, що територія Борсуківської, Вишнівецької та Лановецької громад є екологічно нестабільна із середнім антропогенним навантаженням. Кременецька, Почаївська і Лопушенська територіальні громади відносяться до категорії стабільно нестійких територій із трансформованими ландшафтами та антропогенним навантаженням вище середнього.

На основі визначених показників та параметрів розроблено оптимізаційну модель структури землекористування територіальних громад Кременецького району. Запропонована модель ґрунтується на засадах сталого розвитку та враховує світові тенденції щодо співвідношення природних і господарських земель. Реалізація цієї моделі, передбачає скорочення орних земель у Кременецькому районі на 12% та збільшення лісистості на 7-8%, за рахунок малопродуктивних та еродованих земель. Зміна цільового призначення земельних угідь дозволить перевести їх з категорії антропогенні у природні, що сприятиме збільшенню частки природних угідь у Кременецькому районі з 38% до 50%. Таким чином, оптимізаційна структура землекористування Кременецького району, включатиме: 45% – орних земель, 24% – лісів, 23% – сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень, 5% – забудованих земель та 3% – земель під водою і болотами.

Ключові слова: землекористування, децентралізація, геоекологічна оцінка, антропогенне навантаження, екологічна стабільність.

ЛАНДШАФТИ БАСЕНІВ МАЛИХ РІЧОК ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ В УМОВАХ АНТРОПОГЕННИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

Любомир Царик — 2024-12-03

Актуалізовано науковий підхід до аналізу антропогенних змін і перетворень ландшафтних систем басейнів малих річок Західного Поділля: Джурина і Гнізни. Висвітлено чинники антропізації ландшафтів, окреслено зміни ландшафтотвірних процесів і компонентів ландшафтів, розглянуто наслідки цих змін на сучасний стан ландшафтних систем. За методикою К. Хофмана-П. Щищенка оцінено ступінь антропогенної перетвореності ландшафтів річкових басейнів. Створено картосхему прояву небезпечних геоекологічних процесів у басейні р. Джурин. Проведено типологію і аналіз ландшафтів басейнових систем. Обґрунтовано заходи з оптимізації ландшафтної структури, ренатуралізації модифікованих господарською діяльністю ландшафтів, розширенню мережі заповідних територій в межах річкових басейнів.

Ключові слова: ландшафти, річкові басейни, антропічні перетворення, ренатуралізаційні і природоохоронні заходи

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ Р. ПРИП’ЯТЬ В МЕЖАХ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Анна Хайнацька — 2024-12-03

В статті проаналізовано зміна гідрохімічних показники якості води р. Прип’ять на двох гідрологічних постах (Річиця і Люб’язь), причини забруднення та особливості його динаміки. Виявлено тенденції і запропоновано заходи зменшення забруднення річкових вод та поліпшення екологічного стану басейну річки.

Ключові слова: річка, басейн річки, гідроекологічний стан річки, забруднення води, заходи поліпшення гідроекологічного стану річки.

ВТРАТИ

1 1 — 2024-12-03

ВТРАТИ

СУЧАСНИЙ ОЛІМПІЙСЬКИЙ ТУРИЗМ: ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ

Оксана Никига — 2024-12-03

Відзначено, що Олімпійські Ігри, як найбільша та найпрестижніша мегаспортивна подія у світі, сприймаються як каталізатор у розвитку туризму. Розглянуто їхню здатність створювати високу популярність для приймаючих міст і можливість залучати туристів ще довго після проведення Ігор. Звернута увага на оновлення інфраструктури туристичного сектору приймаючих міст, покращення туристсько-рекреаційних послуг, запуск нових туристичниз продуктів та застосування маркетингових стратегій.

Ключові слова: олімпійський туризм, Олімпійські ігри, історія, розвиток, економіка.

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ ПОДІЛЛЯ У СИСТЕМІ РЕГІОНАЛЬНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ МЕРЕЖ

Петро Царик — 2024-12-03

В рамках концепції про регіональну туристсько рекреаційну систему розглянуто роль і місце національних природних парків Поділля, їх просторово-функціональні особливості, структуру функціональних зон, розподіл земельних угідь, функціонально-планувальні елементи регіональної туристсько-рекреаційної системи Поділля. Розкрита функціональна роль і значення п’яти НПП Поділля: Кременецькі гори, Мале Полісся, Дністровський каньйон, Подільські товтри, Кармалюкове Поділля.

Ключові слова: регіональна туристсько-рекреаційна система, НПП Поділля, функціонально-планувальні елементи.

ЄВРЕЙСЬКА КУЛЬТУРНА СПАДЩИНА ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА МОЖЛИВОСТІ ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ У ТУРИСТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Іван Рудакевич — 2024-12-03

У статті охарактеризовано геопросторові особливості та розташування єврейської культурної спадщини у Тернопільській області. Описано її актуальний стан і можливе використання в туристичній діяльності. Проаналізовано геопросторові аспекти розселення єврейських громад у містах і містечках Тернопільської області. Охарактеризовано основні туристичні дестинації Тернопілля, які пов’язані з єврейською культурною спадщиною. Подано перспективні напрями використання спадщини євреїв Тернопілля у туристичній та культурологічній діяльності.

Ключові слова: євреї, кіркут, культурна спадщина, пам’ятка, синагога, Тернопільська область.

СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ЛІКУВАЛЬНО-ОЗДОРОВЧОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

Олеся Долинська — 2024-12-03

У статті розкрито концепцію спортивно-оздоровчого туризму. Визначено основні характеристики та цілі спортивно-оздоровчого туризму, проведено аналіз його різновидів і функцій. Проаналізовано різні підходи до визначення цього поняття, виявлено типові ознаки та особливості. Класифікація спортивно-оздоровчого туризму сприяє більш глибокому вивченню його модифікацій, визначенню основних тенденцій розвитку та характеристик, сприяє систематизації знань та глибшому зрозумінню суті спортивно-оздоровчого туризму.

Ключові слова: туризм, лікувально-оздоровчий туризм, бальнеологічний туризм, медичний туризму, види лікувально-оздоровчого туризму.

РОЗВИТОК ТУРИЗМУ В ГІРСЬКИХ ГРОМАДАХ ЛЬВІВЩИНИ: ПЕРЕДУМОВИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Оксана Худоба — 2024-12-03

У публікації проведено аналіз природних, історико-культурних та інфраструктурних передумов розвитку туристичної діяльності в гірських громадах Львівщини. Встановлено основні чинники розвитку галузі в регіоні та виділено переважаючі види туризму що характерні для гірських ОТГ. Охарактеризовано сучасний стан туристичної галузі в регіоні та запропоновано шляхи подальшого її розвитку.

Ключові слова: туристичні ресурси, гірські громади, туризм, Львівська область.

АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ

Леся Заставецька — 2024-12-03

У статті проаналізовано сучасну демографічну ситуацію в країнах ЄС. Автори звертають особливу увагу на зміни в чисельності населення за період 2011-2023 рр., аналізують показники народжуваності, смертності та середньої очікуваної тривалості життя в ЄС загалом та в окремих його країнах зокрема.

Докладне дослідження демографічної ситуації в регіоні дозволило авторам здійснити групування країн ЄС за подібністю демографічних показників та їх тенденціями в сучасний період. Першу групу складають країни з найменш сприятливою демографічною структурою. Негативні демографічні тенденції тут тривають кілька десятиліть. Демографічну ситуацію можна назвати критичною. Сюди належать Болгарія та Німеччина. Друга група країн має ті ж негативні тенденції, але не настільки серйозні. Негативні демографічні тенденції тут також, які в першій групі, характеризуються довгою тривалістю. До цієї групи входить більшість країн ЄС: Австрія, Хорватія, Чехія, Естонія, Греція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія та Іспанія. Третю групу складають країни з відносно хорошою демографічною ситуацією, або країни, які тільки починають страждати від негативних демографічних тенденцій з потенціалом щодо вжиття заходів для виправлення ситуації. В цю групу входять 7 країн: Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Мальта, Нідерланди, Швеція. Четверта група невелика і охоплює країни ЄС, які демонструють позитивні демографічні тенденції – вищий відсоток молодого населення та високий рівень народжуваності. Це Кіпр, Ірландія та Люксембург.

Аналіз показників народжуваності в країнах Європейського Союзу в сучасний період дозволяє стверджувати про тенденцію до зниження народжуваності стала виявлятися після кризи 2008 року, коли в ЄС народилося 4,68 млн. осіб. До числа країн, у яких відбулося значне збільшення населення належать також Австрія, Бельгія, Данія, Естонія, Нідерланди, Німеччина, Словенія, Франція, Фінляндія. До групи країн, де простежуються незначні зміни в чисельності населення, які не впливають на загальну демографічну ситуацію, належать Румунія та Словаччина. Демографічні проблеми в ЄС регулярно відображаються в аналітичних звітах Eurostat. Згідно з даними цього статистичного агентства, опублікованими наприкінці 2023 року, 75.7% європейських домогосподарств не мають дітей. Це свідчить про те, що депопуляція та зменшення населення в найближчі десятиліття практично неминучі. За обережними прогнозами Eurostat, до 2100 року населення Євросоюзу зменшиться на 6%.

Показники смертності в країнах все ще перевищують показники народжуваності, таким чином формується від’ємний природний приріст та не забезпечується природне відтворення населення у повній мірі. За показниками коефіцієнта смертності країни Європейського Союзу можна поділити на три категорії: 1) з високими показниками коефіцієнта смертності; 2) з низькими показниками коефіцієнта смертності; 3) з коефіцієнтами смертності, близькими до середньостатистичних у ЄС.

У всіх країнах ЄС спостерігаються відмінності в тривалості життя чоловіків та жінок. У середньому жінки в досліджуваних країнах живуть на 5.3 роки більше, ніж чоловіки. Разом із загальним показником середньої тривалості життя, збільшились його значення для чоловічого і жіночого населення ЄС-27.

Подальші дослідження демографічної ситуації в країнах ЄС повинні бути спрямовані на докладне прогнозування демографічної ситуації в наступні роки та на аналіз дієвості демографічної політики країн регіону.

Ключові слова: демографія, населення, ЄС, народжуваність, смертність, фертильність.

ПРИМІСЬКЕ ЗАЛІЗНИЧНЕ СПОЛУЧЕННЯ ЧЕРНІВЦІВ: ПЕРСПЕКТИВИ ТА ВИКЛИКИ

Мирослав Заячук — 2024-12-03

Основна увага приділена аналізу стану приміського залізничного сполучення Чернівецької області з визначенням основних негативних факторів, що стримують розвиток галузі. Розглянуто період найбільшого розширення мережі та виділені чинники, що сприяли цьому.

Ключові слова: приміське сполучення, залізнична інфраструктура, транспорт, пасажирські перевезення, транспортна система.

ГЕОГРАФІЯ РЕВАНШИЗМУ НА ПОЧАТКУ ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

Роман Сливка — 2024-12-03

Політична географія досліджує процеси, що розгортаються у просторі Земної кулі. Передумовою появи територіально-політичних конфліктів є зовнішньополітичний реваншизм. У статті проаналізовано географічний сенс поняття «реваншизм». Прослідковано особливості його використання у вітчизняній та зарубіжній літературі. Встановлено поширення реваншистських ідей в світі. Прослідковано просторові наслідки втілення реваншистських задумів суб’єктами міжнародних відносин.

Ключові слова: зовнішньополітичний реваншизм, географія реваншизму, територіально-політичний конфлікт, політична географія світу, політична карта світу.

МОРСЬКЕ ПІРАТСТВО: ЗАГРОЗА І ВИКЛИКИ ДЛЯ СУДНОПЛАВСТВА

Вікторія Добровольська — 2024-12-03

У дослідженні висвітлено піратство як глобальна проблема для судноплавства в сучасний період. Розкрито географічні, соціально-економічні та політичні фактори, які викликають дії піратів на головних морських шляхах світу. Основну увагу приділено трьом небезпечним районам піратства: Західній Африці, Східній Африці, Південно-Східній Азії, Південній та Центральній Америці. Наведено рекомендації, які можуть сприяти зменшенню піратської загрози та зміцненню глобальної безпеки на морі.

Ключові слова: піратство, морські шляхи, судноплавство, маршрут судна, акваторія.

ТЕРИТОРІАЛЬНА СТІЙКІСТЬ ТА ЕЛЕКТОРАЛЬНІ ПРОЦЕСИ: ДОСВІД СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

Андрій Кузишин — 2024-12-03

Пропоноване дослідження покликане оцінити роль електоральних процесів для територіальної стійкості як ознаки сформованості держави. Закцентована увага на соціально-економічних, етнокультурних, ціннісно-культурних особливостях утвердження територіальної стійкості. Для цього було проаналізовано передвиборчі програми вітчизняних політичних партій, які брали участь у національних виборах в ХХІ ст.

Було досліджено, що не зважаючи соціально-культурну диференціацію в Україні, яка зумовлена об’єктивними історично-географічними і етногеографічними передумовами, для українського етносу властива відокремлена політична ідентичність, яка була ускладнена регіонально-політичними взаєминами на початку ХХІ ст. Визначено роль маніпулятивних впливів партій, які формували ідеї регіоналізації та поляризації в Україні.

Ключові слова: територіальна стійкість, електоральні процеси, просторова ідентичність, електоральна прихильність, просторові прихильності.

ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ҐРУНТОЗНАВСТВА: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ

Володимир Клапчук — 2024-12-03

Актуальність формування власної наукової ідентичності української ґрунтознавчої школи стає дедалі важливішою. Українська ґрунтознавча наука має досягти автономності, відокремлюючись від радянської спадщини. Метою цього дослідження є історичний аналіз становлення сучасної української ґрунтознавчої школи, ґрунтуючись на вивченні історико-географічних описів, наукових праць, звітів ґрунтознавчих обстежень та картографічних матеріалів. У статті розглядається ключове питання розвитку ґрунтознавства, його основні етапи еволюції, а також історичний контекст формування цієї науки. Проаналізовані наукові уявлення щодо періодизації ґрунтознавства з різних точок зору українських та зарубіжних дослідників. На основі отриманих даних представлено власну періодизацію становлення української школи ґрунтознавства. Визначення історичних особливостей цієї періодизації є важливою частиною історіографії ґрунтознавства. Аналіз наукових праць, історико-географічних описів, архівних і картографічних матеріалів показує, що розвиток ґрунтознавства тісно пов’язаний із практичними проблемами в сільському господарстві та ґрунтокористуванні. Сучасна українська ґрунтознавча школа пройшла довгий і складний етап формування: від емпіризму, епохи феодалізму (де вона розвивалася в загальносвітових тенденціях), крізь генетичну парадигму, що домінувала в ХІХ ст. до сучасності. Саме генетична парадигма стала основою сучасного ґрунтознавства і лишила вагомий внесок в розвитку української школи, адже мала у своєму підґрунті ваговий доробок і вітчизняних науковців. Генетичний період розвитку української школи ґрунтознавства, що став фундаментальним для формування подальшої наукової думки, не залежить цілком від досліджень лише «імперських» вчених, а вагомий внесок в цей період робили і вітчизняні ґрунтознавці, на що звертається мало уваги. Сучасна українська ґрунтознавча школа, що представлена різними регіональними інституціями, базується на засадах генетичного ґрунтознавства, акцентуючи увагу на теоретичних напрямках, що є актуальними (екологічне, інформаційне, соціальне ґрунтознавство та ін.).

Ключові слова: українська школа ґрунтознавства, генетичне ґрунтознавство, історичний аналіз, періодизація, еволюція ґрунтознавства, наукова ідентичність, ґрунтознавчі дослідження.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ФАКТОРИ ЕТНІЧНОГО ПОЛІМОРФІЗМУ СУСПІЛЬСТВА

Ірина Барна — 2024-12-03

У публікації проаналізовано зміни в етнічному складі населення Тернопільської області від періоду Київської Русі й Галицько-Волинського князівства до кінці ХХ ст. Конкретизовано хронологічний ряд змін етнічного складу населення краю, які обумовлені суспільними явищами соціально-економічного характеру. З’ясовано причини міграцій корінного та прийшлого населення, які були детерміновані зміною суспільно-політичного статусу і особливостями економічного розвитку регіону у досліджуваний період.

Ключові слова: економічні переваги, політичний статус території, імміграція, еміграція, колонізація, урбанізація.

МЕТОДОЛОГІЧНА СХЕМА ГЕОПОЛІТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРИ ФОРМУВАННІ ПОНЯТТЄВО-ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ «ГЕОПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ»

Ігор Касіяник — 2024-12-03

Публікація розкриває практичні результати застосування авторської схеми геополітичного аналізу компонентів геополітичної карти світу при вивченні відповідних тем або тематичних розділів у закладах освіти. Доводиться ефективність застосування зазначеної схеми при формуванні поняттєво-термінологічної системи як складової діяльнісного підходу при в освітньому процесі. Зазначені недоліки та перспективи подальших досліджень.

Ключові слова: геополітична карта світу, геополітичний вплив.