ПЕРЕХІД УКРАЇНИ НА ЄВРОПЕЙСЬКУ ВЕРТИКАЛЬНУ РЕФЕРЕНЦІЙНУ СИСТЕМУ (EVRS): ГЕОДЕЗИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРОСТОРОВІ НАСЛІДКИ
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
Обґрунтовано актуальність переходу України на Європейську вертикальну референційну систему (EVRS) як необхідної умови підвищення точності та уніфікації висотного забезпечення в національній геодезичній і картографічній практиці. У статті проаналізовано передумови впровадження EVRS, її методологічні засади та просторові наслідки переходу від Балтійської системи висот 1977 року. Особливу увагу приділено аналізу регіонального розподілу висотних поправок на території України, оцінці впливу вибору вертикальної системи на точність цифрових моделей рельєфу (DEM) та узгодженість геопросторових даних із сучасними GNSS-технологіями. Показано, що застосування EVRS забезпечує усунення систематичних висотних похибок, підвищує стабільність і порівнянність просторових даних, а також створює основу для розвитку сучасних геоінформаційних досліджень і картографічних продуктів.
Ключові слова: Європейська вертикальна референційна система (EVRS), Балтійська система висот 1977 року, нормальні висоти, EVRF2019, цифрові моделі рельєфу (DEM), GNSS, геодезія, картографія.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).