ЕКОЛОГО - ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ХАРАКТЕРУ (НА МАТЕРІАЛАХ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
Проведений аналіз потенційних техногенних загроз виявив, що у межах Тернопільської області функціонують 10 радіаційнонебезпечних, 12 хімічнонебезпечних, 20 пожежонебезпечних, 16 вибухонебезпечних об’єктів. Екологічну загрозу також становить накопичення застарілих пестицидів і зберігання їх у неналежних умовах. Системною проблемою регіону є низька ефективність роботи водоочисних споруд.
Аналіз техногенної безпеки Тернопільської області за період 2020–2025 рр. засвідчує переважання надзвичайних ситуацій об’єктового рівня, пов’язаних із виявленням вибухонебезпечних предметів часів Першої та Другої світових воєн (5 випадків). Попри пікові показники 2020 року, у подальшому спостерігається стабілізація частоти техногенних подій до одиничних випадків на рік, серед яких критичне значення мала транспортна аварія з витоком небезпечних хімічних речовин (3-й клас небезпеки) та авіаційна аварія.
Техногенна безпека регіону в умовах воєнного стану значною мірою визначається наслідками ударів по критичній інфраструктурі, що спричиняють забруднення довкілля та деградацію систем комунального життєзабезпечення. Тож, можна констатувати, що військові дії змінили парадигму техногенної безпеки Тернопільщини — від запобігання аваріям через зношеність фондів до швидкого реагування на наслідки військових атак.
Ключові слова: надзвичайна ситуація, техногенна безпека, об’єкт підвищеної небезпеки, аварія, міські територіальні громади, управління надзвичайними ситуаціями.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).