НАСЕЛЕННЯ ЯК НЕВІД'ЄМНА СКЛАДОВА РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
Основний зміст сторінки статті
Анотація
У статті визначені методологічні напрями, за якими рекомендується оцінювати роль населення у формуванні рекреаційно-туристичної діяльності (РТД). Доведено необхідність досліджувати роль населення у РТД за двома головними напрямами: 1) як суб'єкта рекреаційно-туристичних систем у його відношенні до їх середовищ (об'єктів); 2) поєднано – як суб'єкта і складову об'єкта рекреаційно-туристичних систем. Визначено, що серед численних характеристик і показників рекреаційного потенціалу поняття рекреаційно-туристична атрактивність являє собою один з об'єктивних показників ресурсного потенціалу. Оцінка рекреаційного потенціалу за кількісними показниками рекреантів і туристів та їх числовими та просторовими розподілами створює об'єктивний базис для всіх інших характеристик і показників РТД. Населення формує так зване антропогенне навантаження на територію, а його господарська діяльність – техногенне навантаження. Антропогенно-техногенне навантаження розглядається як чинник рекреаційно-туристичної діяльності, в свою чергу, показники антропогенно-техногенного навантаження являють собою своєрідні характеристики "антиресурсів" рекреаційного потенціалу. У статті доведено, що у контексті дослідження передумов розвитку рекреаційно-туристичної діяльності регіону також потрібно аналізувати і якість життя населення.
Ключові слова: населення, рекреаційно-туристичний потенціал, атрактивність рекреаційних територій, антропогенно-техногенне навантаження. якість життя населення.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).