ЕТНОГЕОГРАФІЧНА БЕЗПІДСТАВНІСТЬ ТА ДЕСТРУКТИВНА ГЕОПОЛІТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ АНТИУКРАЇНСЬКОГО ПРОЕКТУ ПОЛІТИЧНОГО РУСИНСТВА
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
Зроблено характеристику різних аспектів та наслідків поширення ідеології політичного русинства. Розкрито передумови його виникнення, основні засади та деструктивну геополітичну спрямованість. Показано роль зовнішніх середовищ у створенні цього геополітичного проекту. Обґрунтовано етноісторичну, етногеографічну та етнолінгвістичну безпідставність трактування українського населення Закарпатської області, а також етнічних українців в деяких сусідніх державах, як окремого народу – русинів. На основі етнографічних матеріалів розкрито спорідненість українців Закарпатської області та українського населення сусідніх регіонів. Картографічно відображено розміщення та низьку демографічну вагу населення Закарпатської області, яке за переписом 2001 року ідентифікувало себе як русини. На конкретних прикладах показано демографічні втрати в середовищі зарубіжних українців внаслідок поширення проекту політичного русинства. Розкрито його негативний вплив на розвиток релігійно-конфесійних відносин.
Зроблено висновок, що політичне русинство – це штучно сконструйований геополітичний проект, спрямований на порушення єдності українського народу та територіально-політичної цілісності українського суспільства. Для усунення всіх загроз та негативних наслідків поширення політичного русинства потрібна цілісна система інформаційної та правової протидії як на українському, так і на міжнародному рівнях.
Ключові слова: територіально-політична цілісність України, політичне русинство як антиукраїнський проект, сепаратизм в Україні, геополітика, зарубіжні українці, етнодемографічні процеси.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).