ДЕРЕВ’ЯНІ ЦЕРКВИ ЧЕРНІГІВЩИНИ ЯК СКЛАДОВІ ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
У статті досліджуються дерев’яні храми Чернігівщини як складові культурно-історичної спадщини. Складений список-перелік дерев’яних храмів у розрізі адміністративних районів області та проаналізовані особливості їх поширення. Охарактеризовано такі церкви: Покрови Пресвятої Богородиці (с. Гайворон), Успіння Пресвятої Богородиці (с. Сваричівка), Покрови Пресвятої Богородиці (с. Синявка), Троїцьку (с. Новий Білоус), Георгіївську (смт. Седнів), Миколаївську (м. Новгород-Сіверський), Успенську (с. Сильченкове), Успенську (с. Волосківці). Також здійснено групування пам’яток дерев’яного зодчества Чернігівщини за часом побудови, що викликає інтерес безпосередньо як у дослідників культурної спадщини регіону, так і у населення загалом. Складено перелік зруйнованих дерев’яних храмів Чернігівщини початку ХХ століття. Побудована картосхема розміщення існуючих та втрачених дерев’яних церков регіону. Проаналізовані можливості розвитку релігійного туризму, який базується на наявності значної кількості сакральних об’єктів.
Ключові слова: дерев’яні церкви, історико-культурна спадщина, сакральні об’єкти, Чернігівщина.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).