ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ ВЕЛИКОБЕРЕЗОВИЦЬКОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ: ГЕОЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА ТА ОПТИМІЗАЦІЯ В КОНТЕКСТІ КЛІМАТИЧНИХ ЗМІН

Анотація

Метою роботи є оцінка структури землекористування Великоберезовицької територіальної громади та обґрунтування напрямків її оптимізації із врахуванням впливу на зміни клімату. Під час дослідження було використано загальнонаукові методи: узагальнення та систематизація, описовий, статистичний, оцінювання; спеціальні методи: конструктивно-розрахунковий, картографічний, оптимізаційного моделювання, а також окремі методики для визначення антропогенного навантаження, коефіцієнтів екологічної стабільності та антропогенної трансформації території Великоберезовицької громади.

Великоберезовицька територіальна громада розташована в центрі Тернопільської області, Тернопільському районі, на площі 200 км². На території громади проживає 23 175 осіб. Великоберезовицька громада об'єднує 13 населених пунктів, на базі яких створено 8 старостинських округів.

У статті проведено аналіз та геоекологічну оцінку структури землекористування Великоберезовицької громади. Встановлено, що в структурі землекористування досліджуваної території переважає рілля (68%), ліси займають 13%, забудовані землі – 7%, пасовища – 4%, сіножаті – 4%, багаторічні насадження – 3%, землі під водою та болотами – 1%. Частка природних земель у громаді становить 25%. За результатами проведених розрахунків визначено коефіцієнт антропогенної трансформації території Великоберезовицької територіальної громади, який становить 4,7; коефіцієнт екологічної стабільності – 0,29; бал антропогенного навантаження – 3,7 та коефіцієнт антропогенного навантаження – 3,7. Відповідно до визначених показників, можна стверджувати, що територія Великоберезовицької територіальної громади є екологічно нестабільною з трансформованими ландшафтами, високим балом та середнім ступенем антропогенного навантаження.

Для виправлення та покращення ситуації і приведення досліджуваної території до нормативних показників екологічної стабільності, необхідно здійснити низку оптимізаційних заходів. У статті обґрунтовано оптимізаційну модель землекористування Великоберезовицької територіальної громади, яка передбачає скорочення ріллі на 25%, збільшення лісистості на 12% та доведення частки природних угідь до оптимального рівня 50%. Враховуючи особливості ландшафту досліджуваної території, ми пропонуємо зменшити площу ріллі за рахунок малопродуктивних та еродованих земель. Таким чином, оптимізована структура землекористування Великоберезовицької територіальної громади, включатиме 43% – орних земель, 25% – лісів, 24% – пасовищ, сіножатей і багаторічних насаджень, 7% – забудованих земель та 1% – земель під водою та болотами. Встановлено, що за умови реалізації такої оптимізаційної моделі територія Великоберезовицької громади перейде зі статусу емітента парникових газів до їх поглинача. Землі громади щорічно поглинатимуть понад 13,5 тонн парникових газів. Реалізація такого підходу потребує зміни цільового призначення окремих земельних ділянок та організації їх ландшафтно-адаптованого використання.

Ключові слова: геоекологічна оцінка, землекористування, екологічна стабільність, антропогенне навантаження.