ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ УРБАНІЗОВАНИХ ТЕРИТОРІЙ (НА ПРИКЛАДІ ПРИРОДНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ МІСТА ТЕРНОПІЛЬ)
Бічна панель сторінки статті
Основний зміст сторінки статті
Анотація
У статті проаналізовано підходи до оцінки природних рекреаційних ресурсів міста. Висвітлено актуальні питання рекреаційного навантаження на природну складову урбанізованого середовища. Удосконалено методику оцінки природних рекреаційних ресурсів міста із врахуванням зелених лісових насаджень, водних об’єктів і територій, що належать до об’єктів природно-заповідного фонду України. Встановлено, що на забезпеченість відпочинковими зонами міського населення безпосередній має вплив лісистість і заповідність міста та приміської зони. Виділено у межах міста зони ближньої, середньої і далекої рекреації (така диференціація ґрунтується на часовій доступності та структурі природних рекреаційних ресурсів, включених до відповідної зони). На основі проведеного аналізу визначено основні показники зони ближньої, середньої і далекої рекреації міста Тернопіль. Зокрема, встановлено, що рівень озеленення житлової зони міста становить 95 м2/особу; забезпеченість міського населення зеленими насадженнями загального користування – 21,3 м2/особу; коефіцієнт загального використання міських зелених насаджень – 22%. Визначено зону далекої внутрішньо-міської рекреації, що характеризується рекреаційною ємністю парків (на п’ять парків міста припадає понад 13 тисяч осіб рекреантів) та рекреаційною ємністю водних об’єктів із прибережними територіями (5,5 тисяч осіб). Заплановано більш детальне дослідження парків міста Тернополя із врахуванням потреб рекреантів і функціональних можливостей міських зелених зон.
Ключові слова: рекреаційний потенціал, рекреаційна ємність, місто Тернопіль, відпочинкова зона.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).