АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В КРАЇНАХ ЄВРОСОЮЗУ
Основний зміст сторінки статті
Анотація
У статті проаналізовано сучасну демографічну ситуацію в країнах ЄС. Автори звертають особливу увагу на зміни в чисельності населення за період 2011-2023 рр., аналізують показники народжуваності, смертності та середньої очікуваної тривалості життя в ЄС загалом та в окремих його країнах зокрема.
Докладне дослідження демографічної ситуації в регіоні дозволило авторам здійснити групування країн ЄС за подібністю демографічних показників та їх тенденціями в сучасний період. Першу групу складають країни з найменш сприятливою демографічною структурою. Негативні демографічні тенденції тут тривають кілька десятиліть. Демографічну ситуацію можна назвати критичною. Сюди належать Болгарія та Німеччина. Друга група країн має ті ж негативні тенденції, але не настільки серйозні. Негативні демографічні тенденції тут також, які в першій групі, характеризуються довгою тривалістю. До цієї групи входить більшість країн ЄС: Австрія, Хорватія, Чехія, Естонія, Греція, Угорщина, Італія, Латвія, Литва, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія та Іспанія. Третю групу складають країни з відносно хорошою демографічною ситуацією, або країни, які тільки починають страждати від негативних демографічних тенденцій з потенціалом щодо вжиття заходів для виправлення ситуації. В цю групу входять 7 країн: Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Мальта, Нідерланди, Швеція. Четверта група невелика і охоплює країни ЄС, які демонструють позитивні демографічні тенденції – вищий відсоток молодого населення та високий рівень народжуваності. Це Кіпр, Ірландія та Люксембург.
Аналіз показників народжуваності в країнах Європейського Союзу в сучасний період дозволяє стверджувати про тенденцію до зниження народжуваності стала виявлятися після кризи 2008 року, коли в ЄС народилося 4,68 млн. осіб. До числа країн, у яких відбулося значне збільшення населення належать також Австрія, Бельгія, Данія, Естонія, Нідерланди, Німеччина, Словенія, Франція, Фінляндія. До групи країн, де простежуються незначні зміни в чисельності населення, які не впливають на загальну демографічну ситуацію, належать Румунія та Словаччина. Демографічні проблеми в ЄС регулярно відображаються в аналітичних звітах Eurostat. Згідно з даними цього статистичного агентства, опублікованими наприкінці 2023 року, 75.7% європейських домогосподарств не мають дітей. Це свідчить про те, що депопуляція та зменшення населення в найближчі десятиліття практично неминучі. За обережними прогнозами Eurostat, до 2100 року населення Євросоюзу зменшиться на 6%.
Показники смертності в країнах все ще перевищують показники народжуваності, таким чином формується від’ємний природний приріст та не забезпечується природне відтворення населення у повній мірі. За показниками коефіцієнта смертності країни Європейського Союзу можна поділити на три категорії: 1) з високими показниками коефіцієнта смертності; 2) з низькими показниками коефіцієнта смертності; 3) з коефіцієнтами смертності, близькими до середньостатистичних у ЄС.
У всіх країнах ЄС спостерігаються відмінності в тривалості життя чоловіків та жінок. У середньому жінки в досліджуваних країнах живуть на 5.3 роки більше, ніж чоловіки. Разом із загальним показником середньої тривалості життя, збільшились його значення для чоловічого і жіночого населення ЄС-27.
Подальші дослідження демографічної ситуації в країнах ЄС повинні бути спрямовані на докладне прогнозування демографічної ситуації в наступні роки та на аналіз дієвості демографічної політики країн регіону.
Ключові слова: демографія, населення, ЄС, народжуваність, смертність, фертильність.
Блок інформації про статтю
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).